У школі працює психолог та педагог соціальний
Рудяшко Олена Олександрівна
Графік роботи:
Понеділок-П'ятниця з 08.00-16.30
Перерва з 12.00-12.30
Консультації:
Для учнів: понеділок-п'ятниця з 13.00-16.00
Для батьків: середа з 13.00-16.30
Рудяшко Олена Олександівна, практичний психолог та педагог соціальний - відповідальна особа з питань протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі Гімназії № 8
телефон для зверення: 050-939-43-93
Ментальне здоров’я є важливим на всіх етапах життя, від дитинства та підліткового віку до зрілості та старості, і охоплює широкий діапазон питань, пов’язаних з емоційним, психологічним і соціальним благополуччям. Цей стан впливає на те, як ми думаємо, відчуваємо та поводимося у повсякденному житті, а також допомагає визначити, як ми справляємося зі стресом, взаємодіємо з іншими та приймаємо рішення…
Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною щасливого життя. Це поняття дуже широке і поєднує різні аспекти. Ментально здорова людина має ціннісний ресурс! Коли ми маємо ресурс – ми можемо захищатися і мати опір на весь негатив, який чатує у реаліях сьогодення!
Наш ресурс – наша зброя. Ми маємо зберігати адекватний психічний стан, щоб допомогти собі і тим, хто цього потребує. Головне для нас зараз – вміти сформувати міцну внутрішню опору, яка дасть змогу протистояти умовам сьогодення…
Автор: unicef
6 порад, як батькам зберегти рівновагу
Як допомогти собі в надзвичайній ситуації та куди звернутися за допомогою?
У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, але це може бути важко через власний нестабільний стан. Тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину. Нижче кілька порад для батьків, як це зробити.
- Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.
- Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка. 34
- Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.
- Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.
- Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.
- Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.
Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та unicef.:
📌 Київстар: +380675679845, +380969905450
📌 Lifecell: +380636614252, +380633994592
📌 Vodafonе: +380953271521
Поради вчителям, як уникнути емоційного вигорання
1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.
Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.
4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;
6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.
Сенс роботи психолога в школі полягає в пошуку оптимального способу взаємодії дитини, її родини, всіх учасників педагогічного процесу. Його призначення – допомогти дитині адаптуватися до вимог і правил школи, а педагогам у створенні умов для успішного навчання і розвитку дитини, свого певного комфортного внутрішнього середовища. Психологічний супровід навчання і виховання будується, виходячи з особливостей навчального закладу, контингенту учнів, традицій і творчого потенціалу педагогічного колективу, на виборі індивідуального «маршруту» супроводу, тобто програм, спрямованих не лише на вирішення проблем і ускладнень, але й на їх запобігання.
Беручи до уваги всі перелічені фактори слід зазначити, що в нашій школі психологічна робота за своєю спрямованістю ділиться на три напрями:
• робота з учнями;
• робота з педагогічним колективом;
• робота з батьками.
За своєю структурою всі напрямки містять практично одні й ті ж самі види роботи.
І. Робота з учнями.
Складається із профілактичної, діагностичної та корекційно-розвивальної діяльності.
До профілактичної діяльності можна віднести:
• проведення профілактичних лекцій за різноманітними темами, серед яких профілактика тютюнопаління, алкоголізму та наркозалежності, попередження насильницької поведінки і т.п.;
• проведення інтерактивних занять, ігор, круглих столів, перегляд відео матеріалів;
Діагностична робота передбачає:
• дослідження психологічної адаптації учнів 1-х, 5-х та 10-х класів;
• дослідження пізнавальної сфери школяра (увага, пам`ять, мислення);
• дослідження професійних здібностей і нахилів старшоклассників;
• дослідження особливостей емоційної сфери учня та його особистості в цілому;
• дослідження мотиваційної сфери і спрямованості особистості учня;
• дослідження міжособистісних стосунків та взаємин в колективі та родині.
При цьому застосовується багато психологічних методик з постійним оновленням методичного арсеналу.
Особлива увага приділяється дослідженню особистісної сфери і в першу чергу психофізіологічних показників.
Корекційно-розвивальна робота ведеться переважно за індивідуальним запитом (індивідуальною потребою).
Консультативна, просвітницька, навчальна діяльність включає в себе велику кількість ознайомчих бесід, зустрічей з представниками соціальної служби, громадських та молодіжних організацій. Проводиться консультування з питань адаптації до нових умов навчання, мотивації і результативності навчання.
ІІ. Робота з педагогічним колективом:
Містить в собі дослідження особистісної сфери учителя, взаємин в педагогічному колективі, факторів, що сприяють або заважають розвитку вчителя.
Для цього ми широко використовуємо психологічні тренінги, арт-терапевтичні заняття для вчителів з метою релаксації, а також стимуляції їх творчого потенціалу.
ІІІ. Робота з батьками:
Робота з батьками здійснюється також різнобічно: це і просвітницькі виступи на батьківських зборах, і розробка буклетів з актуальних питань (висвітлення проблем і надання порад). З батьками працюємо як у групах , так і індивідуально.
ІV. Навчальна діяльність психолога.
Підготовка до різних конкурсів, змагань, різноманітних зборів, засідань, олімпіади з педагогіки та психології, тижня психології тощо.
Аналітична робота полягає у зведенні всіх існуючих даних щодо кожного класу і кожного учня. На базі цих даних робляться висновки та певні рекомендації для учнів, для їх батьків, вчителів стосовно вирішення виявлених проблем. Рекомендації дозволяють застосовувати індивідуальний підхід для кожного, особливо до тих, хто потрапляє у створену картотеку дітей «групи ризику».
Десять заповідей для батьків майбутніх першокласників
1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків.
2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри ), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
3. Не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.
4. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
5. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення-запорука гарного навчання.
6. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
7. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати».
8. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
9. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
10. І найголовніше: ЛЮБІТЬ свою дитину, такою яка вона є!!!
НЕ СТАНЬ «ЖИВИМ ТОВАРОМ»
ДЛЯ ТОРГІВЦІВ ДІТЬМИ!
На жаль, у сучасному світі все ще існує рабство й торгівля людьми. Злочинці використовують дорослих жінок та чоловіків, дітей, літніх людей для експлуатації та отримання незаконного прибутку. Вони обманюють людей, пропонують їм гарний заробіток і хороші умови, щоб вивезти людину в інше село, місто або країну, а потім примусити її заробляти для них гроші. Оскільки людині погрожують, б’ють або примушують до вживання алкоголю чи наркотиків, вона вимушена підкорятися й займатися проституцією, працювати на важких неоплачуваних роботах (на будівництві, у сільському господарстві тощо). Крім того, злочинці часто використовують дітей для жебрацтва, залучення в кримінальну діяльність чи примусове вилучення органів людини.
Обережно! Усе частіше трапляються випадки, коли людей заманюють у тенета рабства добрі знайомі, друзі й навіть родичі. Вони можуть знати про твої проблеми й бажання (потрібні гроші, непорозуміння з батьками чи однолітками, бажання побачити світ тощо) і використовувати це, щоб схилити тебе поїхати заробити гроші, відпочити, повчитися або оздоровитися в іншому місті, державі.
Для того, щоб не стати жертвою торгівців людьми:
• Не погоджуйся на пропозиції поїхати до іншого регіону або країни, не порадившись із батьками або іншими дорослими, яким ти довіряєш.
• Пильнуй, коли тебе просять або нікому не казати про поїздку, або запросити в поїздку декількох твоїх однолітків, але так, щоб їх батьки й інші дорослі про це не знали.
• Не варто слухатися злочинців, які пропонують нічого не казати батькам, а «просто взяти з дому речі й документи, поїхати працювати й зробити всім величезний сюрприз,повернувшись додому з купою грошей». Майже завжди такі поїздки закінчуються знущаннями й насильством, а знайти людину, яка не сказала, куди їде, дуже важко й потребує багато часу.
• Якщо все ж таки ти вважаєш за доречне прийняти таку пропозицію,обов’язково залиш інформацію про те, куди і з ким ти їдеш, людині, якій довіряєш. Запиши всю відому тобі інформацію про поїздку (адреси майбутнього місця проживання,роботи або навчання, номери телефонів, імена та прізвища всіх осіб, які допомагають тобі поїхати або зустрічатимуть у місті прибуття, тощо) і залиш ці відомості людині, якій довіряєш.
• Цій же людині варто залишити копії документів, які ти братимеш із собою (свідоцтво про народження, паспорт або проїзний документ дитини тощо), та твоє фото.
• Домовся про регулярний зв’язок із цією людиною (наприклад, ти телефонуватимеш їй раз на 3 дні) і кодову фразу, яка допоможе їй зрозуміти, що в тебе виникли проблеми. Наприклад, якщо твої телефонні розмови слухають злочинці, ти можеш запитати «Як справи у Сашка?» (наче це про вашого спільного знайомого),і людина зрозуміє, що треба звертатись до батьків і поліції, адже з тобою сталося лихо.
• Якщо ти їдеш до іншої країни, знання декількох фраз мовою цієї країни може стати в нагоді. Зокрема, варто вміти сказати «Мене звуть…», «Я приїхав з України», «Допоможіть мені», «Мені потрібно дістатися до поліції (або посольства України)». Англійську мову розуміють у багатьох країнах світу, тому варто завчити ці фрази англійською мовою «My name is…», «I came from Ukraine», «Help me», «I need to get to polise».
• Обов’язково дізнайся, візьми із собою та вивчи напам’ять номери телефонів організацій, які зможуть тобі допомогти, якщо трапиться лихо. Це може бути посольство чи консульство України в державі, куди ти їдеш, телефони міжнародних чи інших організацій, які допомагають дітям. Також можна зателефонувати на національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.
0-800-500-355 або 386 (з мобільного).
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.
Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати,
відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на
самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших.
Дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чуйність до аналізу моральних проблем.
Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості дитини належить волі. Вольові риси є стержневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають дітям самореалізуватися.
Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Тому
батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.
ПІДЛІТОК. ЯКИЙ ВІН?
Наповнений енергією, вивільненою у фізіологічних зрушеннях пубертата, одержимий потребою бути незалежним, повний очікувань майбутніх успіхів у великому житті, підліток проходить через тяжкі випробування у пошуках власного шляху у новому для нього світі. Ми повинні розібратися в одному важливому питанні, складному і для підлітків, і для батьків. Дорослим необхідно створювати умови для розвитку підлітків і робити це треба так само дбайливо, як в дитинстві, коли зі шляху малюка забиралися гострі предмети, що представляли для нього небезпеку. Потрібно поважати гідність підлітків, допомагати їм розвивати відчуття правильної самооцінки і давати при необхідності корисні поради — все це сприяє становленню їх особистої і соціальної зрілості.
Батьки повинні розуміти і раптові зміни настрою підлітка, і дивні на перший погляд захоплення, і ексцентричну поведінку, і новий лексикон, і деколи свідомо невдалі починання. Щоб успішно пережити всі пригоди підліткового віку, і батькам, і підліткам потрібно знати, як виходити з критичних ситуацій. Проблеми, що постійно виникають і які необхідно обов’язково вирішувати, вимагають від підлітка великих зусиль, деколи пов'язаних з ризиком.
Не можна швидко і без зусиль вирішити всі проблеми підліткового віку. І батьки, і підлітки повинні набратися терпіння і продовжувати працювати, спілкуватися один з одним, любити один одного. У цей період кожен в сім'ї починає по-новому бачити, як би наново познайомитися один з одним. Чи пройдете ви цей етап з найменшими втратами, залежатиме від того, що переважає в сім'ї — любов або страх.
Кожен дорослий вже пережив підлітковий вік. На згадку про нього у всіх є власний досвід, придбаний методом проб і помилок. Різницю між корисним досвідом і переживаннями, можна пояснити так: корисний досвід з'являється тоді, коли людина, покладаючись на свою мудрість, справляється з конфліктами і депресією, бере на себе відповідальність за те, що відбувається і готова до зустрічі з новими життєвими проблемами. Переживання з'являються тоді, коли дух зазнає краху. Це свідчить про те, що зцілення не відбулося. Причиною тому є важкі психологічні і соціальні умови.
Вирішення і серйозних і дріб'язкових проблем залежить від того, чи відомі нам відповідні алгоритми їх рішень. Якщо ми знаємо вихід з ситуації — половина справи вже зроблена. Щоб зняти підвищену тривожність, батькам варто поспостерігати за підлітком, дізнатися, які чудові справи здійснюються руками наших дітей. Чи знайшли ви час, щоб обговорити своє ставлення до того, чим він займається? Якщо не знайшли, то зробіть це якнайскоріше. І якщо вам подобаються якісь його вчинки, то кожного разу не забудьте сказати йому про це. Хваліть його і в тому випадку, якщо він усвідомив і чесно намагається виправити свої помилки.
Для того, щоб закласти основи майбутніх змін у ваших відносинах, запропонуємо наступне:
1. Ви, батьки, повинні чітко викласти підліткові свої страхи і побоювання, щоб він зміг вас зрозуміти.
2. Ви, підліток, повинні чесно розповісти про те, що відбувається з вами, і постаратися зробити так, щоб вам повірили. Ви повинні теж сказати про свої страхи і знати, що вас вислухають без критики і засудження.
3. Ви, батьки, повинні показати свою готовність слухати і розуміти. Розуміння зовсім не означає прощення. Воно просто створює тверду основу, на якій можна будувати подальші відносини.
4. Ви, підліток, повинні пояснити батькам, що потребуєте того, щоб вони вислухали вас, але не давали порад, поки ви самі їх не попросите про це.
5. Ви, батьки, повинні розуміти, що підліток зовсім не повинен обов'язково прислуховуватися до ваших порад.
Тільки при врахуванні всього цього можливий осмислений діалог між двома рівноправними людьми і надалі розвиток нових, конструктивних форм поведінки.
Підлітки, дорослішаючи, мають право чекати від батьків мудрих порад, при цьому необхідна взаємна довіра. Вони не довірятимуть тим дорослим, які нещирі з ними. Чесність і щирість цінуються більш за все.
Дорослі не повинні дозволяти собі переступати певні межі у відносинах з дітьми. Кожен повинен знати своє місце. І всі повинні поважати загальноприйняті норми людського спілкування. Кожен з нас повинен мати право на своє особисте життя.
Щоб заслужити пошану підлітків, дорослі повинні виконувати свої обіцянки. Не давайте обіцянок, поки ви не впевнені, що зможете їх виконати.
У підлітка є своє коло інтересів, і він часто віддає перевагу товариству однолітків. Це природно і зовсім не означає, що він кидає або відкидає свою сім'ю. У цей період однолітки грають важливішу роль в його житті, ніж батьки. Батьки повинні бути мудрими наставниками, завжди готовими прийти на допомогу. І якщо це буде так, то і батьки, і діти зможуть зберегти теплі відносини і пошану один до одного.
Завжди пам'ятайте, що інший раз підліток відчуває себе як зріла сорокалітня людина, а в інший момент — п'ятирічним малюком. Так і повинно бути. І коли часом дорослі критично говорять підліткові: «Скільки тобі років, подивися на себе!», то вони забувають про зміни, які відбуваються з ним в цей час. Підлітки більш охоче сприймають поради і керівництво дорослих, якщо відчувають, що їх люблять, цінують і безумовно приймають. Вони гостро потребують дорослих, які б піклувалися про них і допомагали планувати подальше життя.
Замість того щоб оточувати підлітків заборонами і обмеженнями, краще спробувати створити такі стосунки, в основі яких будуть довіра, гумор і безкорислива допомога. Більш за всього на світі вони потребують чуйного, уважного ставлення з боку дорослих. І якщо у них склалися такі відносини з батьками, то вони зможуть спокійно пережити грози і бурі, які, звичайно ж, неминучі в такий тривожний, повний хвилювань і несподіванок період.
Крім того, підлітки борються за свою самостійність і незалежність. Вони здійснюють безліч помилок і часто йдуть неправильним шляхом. І це теж цілком природно. Важливо, щоб батьки були підготовлені до раптових проявів у підлітка сильних, часом неадекватних реакцій.
ПОРАДИ УЧНЯМ
Якщо хочеш змінити світ, почни з себе!
- Поважати в людині особистість! Не принижувати людської гідності! Боятися образити іншого. Не ставити людину в незручне становище.
- Досягати всього в житті тільки своєю працею. Цінувати чужу працю, бережливо ставитися до всього, що нас оточує.
- Бути справедливим, скромним, чуйним, щедрим, щирим, розсудливим, пунктуальним, доброзичливим.
- Уміти вибачати та вибачатись.
- Боротися зі своїми слабкостями. Відчувати межу між тим, що хочеться і що можна.
- Шанувати батьків, дослухатися до їхніх думок.
- Намагатися вчитися на чужих помилках, брати до уваги розумні поради старших.
- Уміти бути уважним слухачем.
- Контролювати свої емоції, ніколи не дозволяти почуттям переважати над голосом розуму.
- Прагнути більше пізнати.
- Обов'язково досягти поставленої мети, йти до неї чесним шляхом.
- Викорінювати в собі хитрість та підступність; думки та слова мають бути чистими і справедливими.
- Не марнувати час; відмовитися від усіх метушливих справ.
- Передусім робити добро людям, а потім дбати про себе.
- Не зраджувати друзів, захищати слабких.
- Жити чесно: не красти, не брехати, не вдаватися до підлості та наклепів, не підлещуватися, не підбурювати, не вихвалятися.
- Не зупинятися на досягнутих успіхах! Неможливо перемогти раз і назавжди, потрібно перемагати щодня!
Стати сильнішим і красивим можна. Подивись уважно на себе і оточуючий світ. Кожного дня ти бачиш себе в дзеркалі. Щось тобі подобається в своєму відображенні, а щось хотілось би змінити.
Багатьом підліткам може не подобатись їхнє обличчя, волосся, голос, фігура та ін. Досить рідко можна взагалі знайти людину, яка повністю задоволена своєю зовнішністю.
Тобі може бути незручно від своєї зовнішності, але, повір, оточуючі звертають на це набагато менше уваги, аніж ти думаєш. Зовнішність, проблема ваги, швидкий або повільний ріст - все це може стати серйозними випробуваннями в юнацькі роки. Але з часом більшість із цих проблем зникне. А деякі залишаються. І багатьом доведеться змиритись з тим, що хтось може бути кращим. В твоїх силах вміти залишатися завжди самим собою і показати себе виграшно. Тому важливо в розумній мірі цікавитись своєю зовнішністю. Те, що може не подобатись тобі, може подобатись іншим і викликати у них захоплення, а навіть і заздрість.
Нічого не заважає твоєму волоссю, обличчю, рукам і нігтям бути завжди чистими. Білі, здорові зуби зроблять твою посмішку більш привабливою. Правильне харчування і фізичні вправи допоможуть тобі слідкувати за вагою.
Крім того завжди можна підібрати фасон одягу і стильну зачіску, які зможуть підкреслити переваги твоєї зовнішності і приховати недоліки. Додай зусилля й фантазію і твоя зовнішність зможе вигідно змінитися.
Не забувай про те, що кіно і телепередачі, красиві жінки і «накачані чоловіки» - все це реклама. Саме вони - виробники і рекламодавці, що отримують великі прибутки втискають нас в певні рамки «краси». їм вигідно, щоб ми купували дорогу косметику для тіла і сиділи на «модних» дієтах. Перед тим як вийти на подіум чи з'явитись на обкладинці журналу над фотомоделлю чи моделлю працює ціла група візажистів, стилістів і косметологів. Далеко не всі виглядають як супермоделі.
Пам'ятай! Нікому не дозволяй втиснути себе в чиїсь рамки. Будь по своєму красивим!
Стань перед дзеркалом зараз і заглянь собі в очі. Чи симпатичні вони? Що ти в них побачив?
Веселі смішинки, чи смуток, чи ще щось, що не можна передати словами?
Згадай які очі у твоїх друзів, у однолітків? Чому одні очі тобі подобаються, вони тебе притягують, тобі хочеться познайомитись з цією людиною, а інші, навпаки, відштовхують. Буває й так, що хтось має красиве тіло, обличчя, а погляд - неприємний. Чи захочеться тобі з ним подружитись?
Крім того, подумай - більшість твоїх друзів мають прекрасні якості і ти навіть не думаєш про те, як вони виглядають. І ти також маєш чесноти, які здатні затьмарити будь-які фізичні недоліки - і реальні, і надумані.
Як говорити з дитиною про куріння!
Ви б хотіли, щоб ваша дитина палила? Ні? Тоді починайте з нею роботу вже
зараз.
Психологи вважають, що малюк не закурить, якщо...
- ви зважаєте на нього, поважаєте його погляди, не пригнічуєте його. Підліток починає курити, щоб продемонструвати світу, що він вже виріс: адже суспільство дозволяє курити дорослим, але не дозволяє це робити дітям. Куріння для підлітка - жест: "Я тепер
дорослий!" Якщо батьки не пригнічують дитину, що дорослішає, поступово дозволяють йому все більше і більше питань вирішувати самостійно: з ким дружити, яку музику слухати, якій моді слідувати, як
стригтися... у нього не буде гострої потреби доводити свою дорослість за допомогою сигарети. Безглузду підліткову манеру одягатися можна і перетерпіти заради того, щоб син не закурив.
- ви використовуєте будь-яку життєву ситуацію, щоб показати своє ставлення до куріння. Будь-яку історію, побачену по ТБ або почуту по радіо, з якої явно видно, що куріння шкодить, прокоментуйте, розставте акценти. Це тільки здається, що діти не сприймають те, що при
них говорять. Насправді все почуте накопичується у них в голові, як розрізнені шматочки мозаїки, а потім з цих шматочків складається єдина картина - точка зору.
- ви допоможете йому стати, хоч в чомусь успішнішим і компетентнішим, ніж однолітки.
Підліткові дуже важливо мати авторитет у оточуючих його друзів. Часто він починає палити, щоб здаватися в очах своєї компанії людиною досвідченою. Але якщо у нього є якесь захоплення, де він
кращий за інших - краще за однокласників грає на гітарі, або катається на скейті, або розбирається в комп`ютерах, - авторитет серед друзів йому і так забезпечений. І не потрібна тоді
сигарета.
Чий приклад заразний?
Значно більше шансів призвичаїтися до куріння у дітей, батьки яких палять. За розрахунками наркологів, вірогідність того, що підліток закурить вже в 12 років, сягає 80%, якщо в його сім`ї палять троє дорослих, і 40% - якщо палить хоч би одна людина. Подумайте, може, ви зважитеся кинути палити заради того, щоб син не закурив? Це буде сильний хід, підліток його оцінить. Не можете кинути? Кайтеся. Поясніть дитині, як безглуздо ви поступили, коли вперше закурили, як слабкі ви тепер перед цією залежністю і як багато вона вам приносить шкоди. І у жодному випадку не вставайте в позу: "Я дорослий - тому мені можна, ти дитина - тобі не можна". Психологи вважають, що так ви тільки підштовхнете підлітка до куріння.
Які доводи проти куріння значущі і переконливі для підлітків?
Психологи вважають:можна сказати дитині, що "розвинений" Захід палить менше "нерозвинених" країн. Палити в цивілізованому суспільстві немодно. І це насправді так. У США в 1966 році, коли почалася антитютюнова національна кампанія, палило 42,6% населення країни. Зараз палить 16%. У Британії палять 27% чоловіків і 26% жінок. У Швеції - 19% чоловіків і стільки ж жінок. У нас же - 63% чоловіків. По цьому показнику ми в компанії найвідсталіших африканських країн. Але здорова мода дійде і до нас. У США, у всіх європейських країнах вже давно не дозволяється палити в суспільних місцях і в офісах, там маса кафе і ресторанів для некурців, солідні фірми вважають за краще наймати на роботу людей, необтяжених цією шкідливою звичкою, - вони не хочуть, щоб їх співробітник пропускав по хворобі багато робочих днів, а ті, що палять хворіють частіше, давно доведено. Кар`єрний зліт курцеві в Європі і США теж не загрожує - керівник, що заходжується в застарілому кашлі курця, - це не той образ менеджера, який працював би на прославляння фірми. Навіюйте дитині: некурці - своєрідна еліта суспільства, люди вищої культури і розвиненішого інтелекту. Спробуйте разом порахувати, скільки грошей йде на сигарети в рік, і які корисні речі на ці гроші можна було б купити. Із західних країн до нас прийшов рух, коли підлітки класами підписують зобов`язання не торкатися протягом року тютюну. Називається воно "Класи, вільні від куріння". Серед тих, що стримали слово розігрується грошовий приз, який клас повинен витратити спільно. З психологічної точки зору це дуже дієвий прийом. У компанії однолітків легше утримуватися від куріння, та і нікому спокушати, коли однокласники не палять. Варто протриматися шкільні роки, а там, дивишся, діти порозумнішають, куріння не здаватиметься їм таким бажаним заняттям і вони не почнуть палити зовсім. Якщо у вас немає можливості залучити в цей рух клас вашої дитини, спробуйте підписати з ним індивідуальний договір: він не палить рік, а ви за це в кінці року подаруєте йому бажану річ, яка коштує не менше, ніж він витратив би за рік на сигарети.
Відрепетируйте відмову
Будь-яка дитина одного разу стикається з тим, що ровесники або хлопці старші за віком пропонують йому закурити. І навіть підбивають: "Боїшся спробувати? Слабак, мамусин синок!" Тому до такої ситуації підлітка краще підготувати попередньо. Промовте алгоритм відмови, щоб дитина не розгубилася, коли у дворі йому запропонують сигарету. Психологи радять відмову побудувати так: відмова + аргумент + зустрічна пропозиція. Аргументом може бути слабке здоров`я: "Ні, спасибі. У мене на тютюновий дим алергія. Може, краще покатаємося на велосипедах?" Або бажання зберегти голову світлою: "Я не буду. У мене завтра контрольна. Ти вже всі уроки зробив?" Або вже існуючий негативний досвід: "Я пробував, мені не сподобалося. А ти можеш підтягтися на турніку 7 разів?" Зустрічна пропозиція переводить розмову на іншу тему і виключає насмішки, можливі у разі відмови закурити. Зробивши зустрічну пропозицію, ваша дитина гідно вийде з складної ситуації.
Цікаво
Дівчатка і хлопчики, статеве дозрівання яких почалося в 11-12 років, до 16 років в 2 рази обганяють однолітків по числу тих, що палять. Вірогідність того, що вони спробують палити ще до 13 років, підвищена в 6-9 разів. Особливо ризикують дівчатка, у яких гормональна перебудова почалася незабаром після 10 років. Раннє статеве дозрівання, на думку учених, - такий могутній чинник ризику, що навіть соціальне становище батьків і клімат в сім`ї відходять на другий план. Учені вважають, що вчителям, батькам і психологам потрібно переконувати дітей не починати палити вже з 10-11 років.
Тільки факти
175 тисяч "тютюнових" поліцейських патрулюють в країнах Євросоюзу території шкіл і підприємств, офіси і ресторани. Курцям - штраф 68 євро. Єврокомісія дозволила керівникам фірм не брати на роботу кандидатів, що палили. Вони прокурюють в середньому 20 годин робочого часу на місяць. У американському містечку Калабасас заборонено палити скрізь, навіть на балконі власного будинку. Штраф - 500 доларів. І мешканці не ремствують, вони самі так вирішили. У Чехії некурящі клієнти страхових компаній одержують знижки при оформленні страховок. Одна австрійська компанія вирішила доплачувати тим, хто не палить, по 100 євро в місяць. У Франції теж не можна палити в громадських місцях. Кури на вулиці. Але за кинутий недопалок - штраф 138 євро.
Шкільні неврози
Для більшості дітей вже сам вступ до школи стає складним випробуванням. Багато що залежить від того, як дитна справляється з труднощами, які способи вирішення проблем, пов'язаних з входженням в шкільне життя, вибирає вона сама. На жаль, часто ці проблеми залишаються нерозв'язними. А за відсутності допомоги з боку шкільного психолога, педагога, батьків у таких дітей і виникають різні форми «шкільних неврозів».
Невроз – одна із найчастіших форм нервово – психічного розладу у сучасний період, що має тенденцію до зростання, особливо в умовах кризи суспільства. Так, з початку ХХ століття до теперішнього часу число хворих на невроз у 15 економічно найбільш розвинутих країнах світу зросло з 2,4 до 148,1 на 1000 населення. А у нашій державі за останніх 50 років рівень захворювання неврозами піднявся із 87,1 до 237 на 1000 мешканців. При чому у дитячому, підлітковому, юнацькому віці неврози розвиваються не рідше, а навіть, за деякими даними, частіше ніж у інші вікові періоди.
Ми розглядаємо «шкільний невроз» не у вузькому аспекті, а в ширшому – педагогічно - психологічному. Діапазон їх проявів досить великий, що утрудняє виділення чітких критеріїв діагностики. Можна виділити декілька груп дітей:
Перша група – діти з явними відхиленнями в поведінці. Вони зухвало поводяться на уроках, ходять по класу під час занять. Грублять учителю, некеровані, проявляють агресивність по відношенню не лише до вчителів, але і до однокласників. Вчаться, як правило, погано. Самооцінка завищена. Частіше за все вчителі відносять їх до педагогічно запущених дітей.
Друга група - успішні школярі, які задовільно поводилися на уроках, але в результаті перевантажень або емоційних потрясінь раптом починають різко, буквально на очах, мінятися. З'являється депресія, апатія. Вчителі говорять про такого учня, що його ніби підмінили. Дитина відмовляється ходити до школи, починає грубити, огризався. У нього можуть виникнути нав'язливі явища, невротична депресія, що виявляється в зниженому фоні настрою, тривозі. Інколи діти цієї групи втрачають контакт над дійсністю, занурюються у власні переживання, а часом і зовсім відмовляються розмовляти з дорослими. Перший час педагоги прагнуть розібратися в причині змін, проте найчастіше із-за браку часу перестають звертати увагу, зараховувавши цих дітей в розряд важковиховуваних.
Третя група - школярі, в яких при зовнішньому благополуччі (гарна успішність, задовільна поведінка), що здається, спостерігаються різні ознаки емоційного неблагополуччя: боязнь відповідати біля дошки, а при усних відповідях з місця - тремор рук. Говорять дуже тихо. Плаксиві, завжди осторонь. У таких школярів - підвищений рівень тривожності, їх самооцінка, як правило, занижена, вони дуже ранимі. Через соромливість і підвищену тривожність вони не можуть проявити повною мірою свої здібності, їх потенційні можливості можуть повністю розкриватися лише в індивідуальній роботі. Найбільш характерним для цієї групи дітей є фобічний синдром (нав'язливе переживання страху з чіткою фабулою). Основні ознаки патологічних страхів – ї безпричинність, тривалість існування.
Можна виділити також особливу групу страхів, викликаних боязню виявитися не відповідним тій або іншій діяльності, не виправдати чекання тих, що оточують. Для вчителів ці діти не представляють особливого інтересу, оскільки вони не заважають на уроках, старанні і задовільно вчаться. Всі ці форми прояву неврозів виділені досить умовно.
Дослідження показують, що агресивність в першому випадку, апатичність в другому і зажатість, і скутість в третьому - все це різні способи неадекватного психологічного захисту, багато в чому залежного від типу вищої нервової діяльності, від особливостей виховання в сім'ї і від самої психотравмуючої ситуації.
У виникненні неврозів приймають участь сукупність факторів: особистісні характеристики, всілякі, діючі протягом життя шкідливі фактори, здатні змінити реактивність організму. Але головною причиною неврозу є фактори психологічні: психологічна криза, психоемоційні дистреси ( так звані психологічні травми). Психологічні травми, які призводять до виникнення неврозів у дітей, можуть бути різними:
- переживання, пов'язані з психологічним кліматом оточуючого середовища;
- страждання;
- конфлікти;
- неприємності в сім'ї, обумовлені перебуванням на вулиці;
- відвідування школи, інших дитячих установ.
У підлітковому і дитячому віці особливе значення мають дві групи психологічних факторів, які набувають хронічного характеру: перша група- неправильне виховання, негармонійна сім'я; друга група-конфліктні ситуації.
Конфліктами можуть стати відношення у школі, іншому навчальному закладі. Шкільні стосунки в сучасний період ускладнюються. Змінюється розташування сил, характер взаємовідносин в школі. Це створює зайву психоемоційну напругу, атмосферу безвідповідальності, фаворитизму і т.д.. Як результат, все більш частішим явищем може бути те, що у медичній літературі називають як дидактогенний, або шкільний невроз.
Причини виникнення можуть бути наступні:
Занадто високі вимоги до дитини. Батьки намагаються прискорити інтелектуальний розвиток дітей і встановлюють для дитини занадто багато заборон та моральних правил.
Неправильне виховання на зразок «Дитина - кумир сім'ї».
Коли батьки (особливо протилежної статі) недодають своїй дитині найголовнішого - любові.
Часом батьки намагаються виховати із своєї дитини «сильну особистість» і перегинають при цьому палку. Результатом непосильної по дитячим міркам напруги може стати нервовий зрив.
Велике значення для розвитку невротичних розладів мають незадовільні житлово-побутові умови родини, матеріальна ситуація, постійна зайнятість батьків, ранній вихід матері на роботу й опіка над дитиною сторонніх осіб.
«Роз'єднання батьків». Батьки ніби живуть поруч, але в кожного своє життя і власні проблеми.
Руйнування сім'ї та розлучення батьків.
Як же лікувати невротичні порушення? Всім відомо, що ліпше профілактика, ніж лікування. Тому, щоб не допустити захворювання у своєї дитини, батькам слід любити свою дитину, бути уважним і чуйним до неї. Не допускати перегибів у вихованні, як вседозволеність, або навпаки, надмірна дисципліна, строгість. Намагайтесь присвячувати дитині не 14 середньостатистичних хвилин на добу. А хоча б годину. Якщо це неможливо у будні, подаруйте дитині суботу чи неділю і проведіть весь цей день із нею. Бо батьки і діти мають бути друзями. А ваш будинок нехай наповниться затишком і любов'ю, щоб дитина росла гармонійною особистістю, здоровою фізично і душевно.